Острів Пасхи

У Тихому океані за 3700 км від Чилі лежить острів Пасхи. Він уважається найзагадковішим і найізольованішим островом світу. Завдяки велетенським кам’яним ідолам острів є дуже відомим і туристично-привабливим.

Клімат тут субтропічний помірний із середньою річною температурою 21°C, без спеки. Найтепліше у січні — температура піднімається до 25°C, а найхолодніше у серпні — близько 19°C.

Зелені пагорби, вулканічні кратери та дороги, що ведуть до статуй і печер з різьбленням на кам’яних стінах. Подекуди у кратерах вулканів віддзеркалюють небо озе́ра. Великий шматок острова є національним парком (належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), а інший великий шматок є площею біологічного заповідника. Корови і коні пасуться на пасовищах. Туристи групами й поодинці, обравши, що кому до смаку, використовують коней, гірські велосипеди або квадрацикли, щоб обійти острів.

Колись давно (1772 року) саме у пасхальну неділю мореплавець Якоб Роггвен причалив до невідомого острова — так донині і збереглася назва — острів Пасхи. Були в нього й інші назви, серед яких «Пуп землі», «Око, що вдивляється в небо», місцеві ж жителі називають його Рапа-Нуї.

Моаі — містичні велетні острова Пасхи

Найвідомішими пам’ятками історії острова Рапа-Нуї, які хвилюють серця багатьох істориків і вчених, є велетенські кам’яні статуї — моаі. Ці незвичайні моноліти вирізані зі скам’янілого вулканічного попелу. Моаі дуже схожі на стилізовані людські фігури: з великими продовгуватими головами, чіткими рельєфами облич, короткими тулубами та руками з довгими пальцями, складеними внизу живота. Частина моаі розміщені уздовж берега, їхні обличчями звернені до центра острова і, відповідно, спини — до океану. Теоретично, вони були побудовані, щоб стежити за містами і, можливо, люди Рапа-Нуї поважали океан якимось особливим чином.

Виготовлялися кам’яні ідоли, імовірно, у кратері вулкану Рано Рараку, свідченням чого є безліч незакінчених статуй в цьому місці та велика кількість покинутих інструментів. Уважається, що виготовлялись статуї протягом 500 років (до XVIII ст).

Усього на острові налічують 887 статуй! Вага багатьох перевищує 50 т! Умовно їх поділяють на два види: «велетні» — від 10 м заввишки, і «карлики» (близько 4 м) в шапках з червоної вулканічної породи. Перші по шию погрузли в осадові породи схилу вулкану Рано-Рараку, а другі вишикувалися на постаменті уздовж океанського узбережжя. Одні фігури мають коралові очі, інших прикрашає складний вирізаний узор.

Цікаво те, що за незалежними оцінками з каменоломні взято матеріалу стільки, що хватило б на мільйон бовванів середньої васи. Також залишається таємницею походження платформ, на яких стоять ідоли. Ці платформи зроблені з дуже твердого каменю, родовище якого на острові Пасхи не виявлено.

Звичайно, існує багато версій створення кам’яних статуй: є думка, що їх витесували місцеві жителі, полінезійці, інші стверджують, що монументальні моаі — залишки доісторичних культур, є й такі, хто пояснює їх виникнення існуванням позаземних цивілізацій.

Велетенські кам’яні статуї викликають ряд питань: хто їх створив, як і навіщо. Ряд гіпотез залишаються гіпотезами, не втамовуючи спраги пізнання істини.